Архипенко Володимир Анатолійович народився 1986 року, 21-го жовтня в смт. Бородянка на Київщині . В сім’ї робітників. Мати Архипенко Раїса Степанівна вихователь дитячого садка та батько Архипенко Анатолій Миколайович ліквідатор на ЧАЕС, працював на екскаваторному заводі Борекс.

Дитинство провів у бабусі в с Берестянка. Де захоплювався риболовлею та природою. Там провів багато часу до того як пішов у школу. Навчався в Бородянській ЗОШ №2  I-III ступенів. В шкільні роки почав відчувати притягнення до поезії і літератури. Першим фактором виступило напевно, що дід (Архипенко Микола Максимович) писав вірші. Навіть мав розмову з Тичиною, але головним виступило те, що потрібно було годувати сім’ю, а не навчатися і все було закинуто… Другим фактором того, що я почав захоплюватися віршами і писати їх виступили постійні роздуми та думки, які виривалися і одного часу я вирішив записувати їх на папері хоча б частково. Так з 2001-го року я почав писати. По закінченню школи виникло бажання або навчатися журналістиці або економіці, але все-таки після довгих роздумів вибрав економіку. І поступив у 2003-му році до Академії праці і соціальних відносин у Києві де навчався до 2008-го року. Навчання у цьому закладі не придушило любов до творчості? а бувало ще й більше надихало.

На даному етапі життя основним є пошук самого себе, та свого призначення у житті. Постійні думки про створення ідеальної системи існування людства в гармонії з природою не дають спокою, але реальне відображення сьогодення змушує з агресією та подивом дивитися на ситуацію у країні і світі. Нелогічний світ не дає спокою. Це й певним чином є ще одним фактором творчості. І цей фактор підштовхує філософствувати, висміювати, кепкувати, плювати на цей соціум в якого немає майбутнього. Але все-одно інші світлі сторони буття відображують у творчості світло і надію. У творчості я не визнаю стилів, методів, правильності. Творчість створена для того щоб творити, а для цього немає меж…