…Якщо мене
оселити в чистім полі – будинок збудую, сад посаджу. Якість життя можна
гарантувати лише один одному – Коханням. Світ тоді вибудовуєтьСя навколо – діти,
сусіди, друзі, вороги. І зорі прихиляються, і звірі прислужуються, і рослини
лікують. І Світ навколо – зачаровується нами. Бо ж ми – Чарівники в коханні
своїм. Він – Чарівник, Вона – Чарівниця. Чари ж свої потрібно спрямовувати
всередину, бо ж Світ навколо і без нас Чарівний й чекає лише просвітлення
нашоГо. Несімо ж Світло, Бо СвіТло завжди в нас…
Оці його слова прийшли набагато
пізніше, власне після того, як він відшукав кожного з нас. Ми
познайомились з долею і почали втілювати задум майбутнього
журналу. Так, саме журналу. Чому Камінець? На це питання
відповість Олександр Халва(Вітолін):
...Назва проекту „Кам’янець”. До проекту входять тільки
обрані. Так сталося, що назва перегукується із „вільними
мулярами”, „орденом каменярів”, тобто масонів. Їх структура носила теж закритий
характер і до неї могли потрапити лише обрані. Я не знаю чи спів падіння це, чи
перст самого Космосу...
Та якщо у моєму власному світі
реальність занадто реальна, то тут – у
надрах буденності
вона тішить ілюзією про здійсненні мрії. Кажуть мрії
збуваються, а наша перевтілилась з паперового журналу в інет-видання. Яка
іронія… Бо ж людина не спиняється, завжди йде вперед. І хай наші кроки
по-дитячому маленькі, але разом з тим і по-дитячому щирі. Саме тому Ви маєте
змогу читати наші диво-творіння – мереживні книги. Їх
відмінність у чудовому запаху паперу та свіжої фарби; у
дивовижних малюнках не менш дивовижного художника;
у оригінальних творах справжнісіньких
геніїв… :)
З великою вдячністю згадую кожного
винуватця того, що зараз лежить перед Вашими очима, ось вони:
Сергій Лисюк, Олександр Халва, Віталіна Медяна(раптово створена коханням), Володимир Чернишенко. А я –
крихітна частинка них – Світлана Кедик. Ну і звісно,
наші автори.
І не суттєво –
чи всі разом, на даний час, ми у проекті, важливо, що ми разом у Житті
нашого спільного Дому – Всесвіту.
