Мій чоловік? О, мій товстий поет?
Мій Боже, всі мовчіть, ні слова!
Він - Дон Жуан? Та це ж портрет
Класичний буржуа простого.

Він пише нетовсті книжки
Про томні поцілунки із жінками,
Про пристрасть, зуд і шовкові платки
Він тішить вас солодкими словами.

Благаю, милі сестри! Не пишіть,
Пикиньте із букетами завзяття.
Нехай мій товстунець спокійно спить,
Бо це ж його улюблене заняття.

Так, він лінивий, він багато їсть,
Ще ображається як дурень,
І любить запивати свою злість
Вином при правильній температурі.

На вашу похіть й дикість я дивилась з-під повік,
З дня в день вони мій зір кололи.
Поет? Поет - мій жирний чоловік?
О, в книгах - так.

В житті - ніколи.