http://gak.com.ua/creatives/2/9203

Гамір вщух. І я уже на сцені
До одвірка притуливсь плечем
Й дослухаю в шурхотах буденних
Все, що згодом долю обпече.

Проти мене - хижий морок ночі
Лупить більма з міною знавця.
О, якщо можливо, Авва Отче,
Хай мене минає чаша ця.

Я люблю Твої вузькі дороги,
Роль свою приймаю, як завжди.
Та сюжет цей аж занадто строгий
І тому благаю - відведи.

Але все продумано до йоти,
Вислід знаний, як тут не крути...
Я один, довкола вир підлоти.
А життя - не поле... Йти ? Не йти ?

http://gak.com.ua/creatives/2/9217

Тиша у партері, сплять балкони.
До одвірка з ніжністю тулюсь,
Де вловлю крізь вічні перепони
Новину з майбутнього якусь.

Не дивись на мене тьмяно, ноче,
Блисканням крізь сутінковий край.
Як Ісус, я мовлю – Авва Отче,
З чашею мени мене, давай.

Полюбляю вперту твою вдачу,
Згоду вже на роль я дав нехай,
Але заберу – бо інша, бачу,
Я не гратиму її, і не прохай.

Розпорядок дій я вже осмислив,
В ниви довгої чи ні – та є тупик.
Монолог закінчу спічем стислим –
Кожен, хто пройшов її - навіки зник.