http://www.gak.com.ua/creatives/2/9046

Тихо. Вже на сцені я.
Спиною відчуваю дерево дверей.
Як повернеться все моє життя,
Я чую через голоси тіней.

Кругом розставлені біноклі-очі,
Я ніби ціль в полоні темноти.
І я звертаюся до тебе, Отче!
Цю чашу мимо пронеси.

Уперті задуми твої люблю,
І грати я готовий йти.
Та інша драма в мене на шляху
І цього разу ти мене пусти.

Ми склали вже порялок дій,
Й відомо, як закінчаться стежки.
З лицемірством я приймаю бій.
Життя прожить– не поле перейти.