КамінецьЧетвер, 28.08.2008, 03:19
Ви увійшли як Церера-Ерида | Група "Гості" | RSS
Меню

Чат

Наше опитування
Як Ви дізнались про проект
Усього відповідей: 13

Друзі
Українські Молоді Поети Літературний
форум
Головна » Конкурси » Від Володимира Чернишенка » Борис Пастернак[ Додати ]

Переклад N 4
Информация | | Фотографія 02.04.2008, 09:38
Автор перекладу - Кока Черкаський

http://gak.com.ua/creatives/2/8912

Гудіння стихло. Я уже на сцені.
Об двері сперся. Пусто в животі.
Я підкидаю вгору мідний пенні,
Щоб знати, що чека мене в житті.

Супроти мене чорна темінь ночі,
І я молюся до свого Отця :
Нехай моя душа не скровоточить,
Нехай мене минує чаша ця !

Я так люблю усі твої приколи
І ролю цю зіграю до кінця,
Та зараз я благаю, як ніколи :
Позбав мене тернового вінця.

Я борсаюсь в житті, як муха в клеї,
Як не помреш – опинишся в тюрмі...
Я тут один, всі решта – фарисеї.
Життя прожити ? Спробуйте самі....

Додав(ла): Volodymyr | Контактное лицо: | Телефон: 80675906710
Переглядів: 85 | Розміщено до: | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 1
05.04.2008
1. Серенус Цейтблом (Volodymyr)
Это Ваше медное пенни напомнило Офелию в переводе Маршака: "Он во гробе лежал с неприкрытым лицом, с неприкрытым, с открытым лицом...":)
В оригинале синтаксис был более равномерен (в частности, "несуществительное" подлежащее было только в последней строке, что дополнительно её выделяет, и не было второго лица ("Як не помреш...", "Спробуйте самі..."). Забавно; у Вас даже описание собственных действий первого лица как будто со стороны ("Я уже на сцені. Об двері сперся...") И первая строфа - звонче оригинала, а вторая - глуше. В третьей даже не "приколи" режут слух, а "благаю, як ніколи..." - это же не просто чаша, это Чаша, а Вы переводите так, словно товарищ регулярно просит избавить его от венца. Вообще спасибо за последнюю строку; не Пастернак, но Гамлет.

Вхід
Логін:
Пароль:

Пошук

Видання

Статистика

На сайті всього: 0
Гостей: 0
Користувачів 0
Авторський проект Камінець