Я кличу смерть, дивитися набридло На жебри та приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На вірність, що підлоті навдогоду В прах обертає почуття святі. І на мистецтво під п'ятою влади, І на талант під наглядом шпика, І на порядність, що безбожно краде, І на добро, що в зла за служника. Я від цього всього вмирав би й нині, Та жаль лишити друга в самотині.
